Want to support Global Action on Aging? Click below: Thanks!
|
Феномен старості по-українськиUkrainian phenomenon of the old ageНаталія
Мельник By: Natalia Melnyk День, 01
жовтня 2002 Den', October 1, 2002
Sum: Ukrainian Institute of Gerontology says that Ukraine spends only 2.7% of GDP for the health care for older people, whiles the WHO recommends this number to be about 8%. Also almost no one senior mans health meets standards set by the WHO. The scientists also mention wide spreading mental illness among the older people, caused by many factors, such as lost of social status, pessimism, absence of rehabilitation help and others. Сьогодні
Україна, як і
вся планета,
відзначає
День
захисту
людей
похилого
віку. До
чергової
дати, за
дослідженнями
геронтологів,
країна
підійшла з
показниками,
мяко кажучи,
нерадісними:
кожен пятий
житель
перейшов 60-літній
поріг, кожен
пятий із
цього числа
самотній і
така ж
кількість
із них
потребує
сторонньої
медико- і
соціально
побутової
допомоги (так
званий
український
феномен
трьох «пятірок»).
Якщо
оцінювати
здоровя
цієї
категорії
громадян за «шкалою»
Всесвітньої
організації
охорони
здоровя (що
визначає
його повну
душевну,
фізичну і
соціальну
рівновагу),
то жодного
немолодого
українця
назвати
здоровим не
можна. Більш
того, в
середньому,
на кожного з
них
припадає по
45
одночасних
хронічних
захворювань.
При цьому, за
даними
Інституту
геронтології,
офіційна
статистика «нездоровя»
удвічі
нижча ніж
реальна для
міст і впятеро
для
сільської
місцевості,
а 26% городян
похилого
віку та 33%
мешканців
села
взагалі
протягом
року не
звертаються
за медичною
допомогою. Пята
частина 80-літніх
потребує
допомоги
психотерапевтів.
«Як
рекомендує
ВООЗ, для
гідного
вирішення
проблеми, на
медико-соціальну
допомогу
людям
похилого
віку
необхідно
відраховувати
близько 8% ВВП»,
зазначає
провідний
науковий
співробітник
Інституту
Віра
Чайковська.
Країни з
низьким та
середнім
рівнем
прибутків,
за її
словами,
виділяють
близько 4%,
Україна ж
2,7%.
На сьогодні
на надання
допомоги
стареньким
необхідна
практично
така ж сума, в
яку
обходиться
за рік
вітчизняна
охорона
здоровя. Та
оскільки
країна
переживає
депопуляцію
(на тисячу
людей «припадає»
15 померлих і
всього
тільки 8
новонароджених)
і за
загальним
рівнем
смертності
знаходиться
в першій «пятірці»
Європи,
говорить
фахівець,
пріоритетом
через
цілком
зрозумілу
причину є
боротьба з
материнською
і дитячою
смертністю,
а також
підтримка
здоровя
чоловіків:
ще один
український
феномен
полягає в
тому, що до
пенсійного
віку не
доживає
кожен
третій із
них.
Виходячи з
вищесказаного
та
враховуючи
прогнози на
2050 рік,
збільшення
кількості
людей
похилого
віку в
чотири рази,
особливо
різке
збільшення (з
2,2% до 7,5%)
стариків (цілком
зрозуміло,
що чим
чисельнішою
буде ця
категорія,
тим більше
буде хворих)
49%
працездатного
населення, мяко
кажучи, не
позаздриш. Потрібно
нагадати ще
про одну
проблему:
загострення
у цих людей
психічного
стану та «сплячих»
досі недуг
через
втрату
соціального
статусу, які
фахівці
називають «пенсійною
хворобою». Не
всі люди
похилого
віку, як
зазначає
професор
кафедри
соціальної
роботи та
педагогіки
КНУ ім. Т.
Шевченка
Наталія Демяненко,
можуть
змиритися
зі зміною
ролі й
престижу в
суспільстві,
порушенням
екології
особистості
(втратою
взаємозвязку
з оточенням
внаслідок
сліпоти чи
глухоти),
переважно
вони не
встигають
за
бурхливим
розвитком
зовнішнього
світу, що
продукує
відчуття
неповноцінності,
а часом і
агресію. З
другого
боку, «нестерпність»
старих
людей часто
призводить
до розвитку
геронтофобії
у молодих.
Крім того, як
вважає
доктор
філософських
наук
Володимир
Паніотто,
Україні
властивий
пострадянський
пережиток
люди
сприймалися
як додаток
до
народного
господарства,
оцінювалися
з погляду
корисності
суспільству,
і навіть
термінологія
була
відповідною:
наприклад, «дефіцит
трудових
ресурсів».
Через це у
наших людей
із роками та
втратою
працездатності
розвивається
песимізм.
Людина
похилого
віку, зі слів
заступника
директора
Інституту
геронтології
Геннадія
Бутенка, і в
більш
цивілізованих,
ніж наша,
країнах,
відчуває
себе «незатишно».
Однак, з його
слів, на
Заході
чітко
відпрацьовано
механізми
реабілітації
та
відповідне
фінансове
підкріплення
останніх
дозволяє
старіти
активно:
подорожувати,
займатися
спортом
Вже
не кажучи
про строге
ставлення
до
працевлаштування
немолодих
людей:
роботодавець
не має права
«викинути»
людину
тільки
через
невідповідну
вікову
категорію,
певні
робочі
місця на
підприємствах
розраховано
на
потенціал
людей
похилого
віку. А в
Україні
таких, як,
наприклад,
академік
НАН Борис
Патон, який у
свої «за
сімдесят»
любить
промчати на
водних
лижах та не
страждає на
віковий
песимізм,
можна
перерахувати
буквально
на пальцях. Цього року закінчує роботу пятирічна програма «Здоровя людей похилого віку», на майбутнє підписано ще дві програми, головними пунктами яких є турбота про цю категорію населення. «Прописані» в них тези, як зазначають фахівці, конкретні і добре продумані. Одне тільки «але»: зі слів Віри Чайковської, вони не підкріплені фінансово. Захищати свої інтереси та підтримувати одне одного старикам доводиться своїми силами: кілька років при Раді організацій ветеранів функціонує волонтерський рух, що обєднує на сьогоднішній день уже близько 100 тисяч чоловік.
Copyright © 2002 Global
Action on Aging |